Історія Школи

 

         Історія освіти села Червоного

Від витоків

За радянських часів           В часи окупації            По війні              Знову середня школа

СелоСело Червоне було засноване 1642 року полковником Герасимом Кондратьєвим. У 1753 році його нащадком Степаном Івановичем Кондратьєвим побудовано церкву св. Миколая. При ній, напевно, й існувала церковно-приходська школа. Із спогадів старож
илів відомо,що заняття проводив дяк. Архівних даних про школу того часу (хоча б церковної книги) не збереглося.

Відомості про освіту в с. Червоному періоду земства ми черпаємо з «Докладов с предоставлением отчета инспектора народних училищ о состоянии образования в уезде». Збереглися звіти кінця XIX – поч.XX століть. Аналізуючи їх, робимо висновки, що в даний період у Старому селі діяло земське однокласне народне училище. Воно відносилося до І розряду (самий низький). Працювала також народна бібліотека- читальня та «воскресная школа». Викладання велося на основі наступного документа -«Примерных программ предметов, преподаваемых в одноклассных й двухклассных народных училищах ведомства Министерства Народного Просвещения». Програма включала предмети: «Закон Божий, чтение по книгам гражданской и церковной печати, письмо, арифметика, пение». Особлива увага приділялася вивченню «Закону Божого», що було поділено на три роки. Закон Божий вивчався в об’ємі програми «одобренной Святейшим Синодом»:

Перший рік – вивчення молитви зі слів законовчителя та пояснення «потребности молитвы».
Другий рік – повторення молитв і вивчення важливих подій Старого і Нового заповіту.
Третій рік – пояснення символу віри, заповідей, богослужіння, повторення пройденого матеріалу.
Заняття починали з читання або проспівування повсякденної молитви.

Навчання грамоти велося «по звуковому способу обучения чтения й письму». Методика навчання полягала в тому, що вчитель повинен був дати «некоторые сведения й приемы при помощи которых легче приступить к обучению грамоты й выучить их писать». На вивчення алфавіту відводилося 6 тижнів, далі – читання по букварю. «В течении трехгодичного курса стремились научиться читать бегло й осмысленно, пересказать прочитанное по вопросам, а затем самостоятельно. Упражнялись в изучении басен й стихов».

Потреба в навчанні серед населення збільшилась: «число учащихся желающих учится больше вакантного места». «Посещения ведутся аккуратны й пропуски уроков редки». Лише діти, що жили поблизу цукрових заводів та плантацій приходили в школу після закінчення сезонних робіт, так як могли заробити 20-30 коп. Утримання одного учня – 8 руб. в рік. Час занять скорочувався Великим Постом, «в продолжении которого на различных неделях школы говели, а следовательно почти не учились, а затем праздником Пасхи». Через неділю після Пасхи проводились екзамени.

Крім виконання своїх прямих обов’язків, більшість учителів «несут и другие труды». Вони разом з учнями за додаткову плату займалися садівництвом, рукоділлям, завідували бібліотеками-читальнями, організовували недільні читання для населення, працювали у «воскресных школах».

У той час частими були епідемії (кір, скарлатина, дифтерія), тоді школи закривалися на карантин (дві неділі й більше).

На утримання одного народного училища І розряду в рік виділялося :

«на жалование учителю – 300 руб.

на жалование законоучителю – 60 руб.

на жалование сторожу – 40 руб.

отопление – 30 руб.

освещение – 5 руб.

Всего:    435 руб.»

Із 435 руб. 255 руб. надходили від Сумського земства й 180 руб. від сільської громади.

У    1900    році    було    проведено   ремонт    внутрішньої   штукатурки Старосільського училища.

У  1901 році в уїзді було виділено  1 150 руб. на «обнесение усадеб канавой й живой изгородью» для 5 училищ, у тому числі й Старосільського.

У   1903  році асигнування для утримання     Старосільського училища збільшилося:

«учителю — 300

законоучителю – 60 руб.

сторожу – 60 руб.

отопление – 100 руб.

мелкие расходы – 30 руб.

учебные пособия – 35 руб.

мелкий ремонт – 50 руб.

Всего: 635 руб.»

Кожне училище мало свого попечителя. В «Отчете Сумской Уездной Земной Управы об исполнении постановлений Сумского Очередного Уездного Земского Собрания 2-6 октября 1901 года» §23 зазначається: «Собрание постановило: 1) выразить благодарность следующим лицам выразившим заботливость й помощь в деле народного образования П.И.Харитоненку, Н.И.Лещинскому, Н.А.Суханову, … Е.Ф.Зборомирской».

Попечителі кожного року організовували різдвяні ялинки для учнів, виділяли кошти. Так пані Зборомирська в 1898 році виділила 10 руб. і 2 сажня дров Старосільському училищу. А в 1900 році – книг на 15 руб. На кінець1898 року відсоток дітей у Сумському уїзді, що навчалися в земських народних училищах,становив 52,62. 88% – сільські діти.Стара школа

З приходом до влади більшовиків починається реформування школи. Упроваджується безкоштовне обов’язкове навчання для дітей віком від семи до шістнадцяти років. Створювалася єдина трудова школа двох ступенів, уводилося викладання рідною мовою. Саме  в цей час під школу було виділене приміщення колишнього маєтку Зборомирської.

Садиба панів Зборомирських до 1983 року була головною спорудою Старосільської школи

Нова влада  по можливості виділяла кошти на потреби народної освіти. Кількість учителів  і дітей шкільного віку, охоплених навчанням, з кожним роком збільшувалася. Велася активна робота по ліквідації неписьменності.
Напередодні Великої Вітчизняної війни почався перехід до загальної семирічної освіти на селі.

 

OkupacУ роки Великої Вітчизняної війни фашистська адміністрація дозволила чотирикласну початкову освіту та професійне навчання на окупованих територіях.

За наказом німецького командування початкове 4-річне навчання оголошувалось обов’язковим. До батьків, які не відправляли дітей до школи, застосовувалися міри покарання (розпорядження направлене старосільському старості 09. 11 .1942 року).

У період окупації в селі працювала школа. Про це свідчать документи, направлені в Старосільську управу від 16.04.1942 року, з розпорядженням подати списки по зарплаті школі та розпорядження бургомістра м. Сум Дяденка надати списки вчителів і лікарів у Сумську міську управу з біографічними даними від 07.10.1942 року.

Земельне повітове управління розпорядженням від 09.05.1942 року зобов’язувало старосільського старосту забезпечити проведення ремонту приміщення школи й для контролю направляло інвентар-будівельника.

«Инструкция о проведении выпускных испытаний в начальних школах г. Сум й Сумской области. Отношение начальника культури й просвещения всем заведующим школами района об обеспечении школ й работников топливом» (22.12.1942 – 01.07.1943) та аналіз розпоряджень, направлених у Старосільську управу, дали змогу встановити, що навчання проводилося за спеціальною програмою. Вивчали українську мову, арифметику, німецьку мову, співи, фізкультуру. Учні 4 класу здавали екзамени в кінці навчального року в три дні:

1-й день – письмовий і усний з української мови;

2-й день – письмовий і усний з арифметики;

3-й день – усний з німецької мови.

Приймала екзамени іспитова комісія, у яку входили:

1) голова, призначений відділом;

2) завідуючий школою;

3) груповод або викладач німецької мови.

Учні 1,2,3 класів переводилися в старші класи на основі річних оцінок. Про що велися записи в журналах.

Розпорядженням Сумської фельдкомендатури викладання Закону Божого, історії та географії тимчасово, до особливого розпорядження, заборонялося. Години перекидалися на викладання української мови та арифметики.

Викладачі співів та фізкультури сільських шкіл отримували 200 крб. на місяць.

Вівся строгий облік дітей віком від 7 до 13 років та вчителів. Нова влада зобов’язувала вчителів міста і сіл стежити за чистотою учнів і допомагати медпрацівникам у проведенні медоглядів на вшивість.

Навчальний рік ділився на чотири чверті. До основних канікул додавали 3-х денні Пасхальні канікули. При морозах більше 22°С заняття не проводилися. Навчальний рік у сільських школах закінчувався раніше ніж у міських.

З учнів школи створювали бригади для заготівлі лікарських рослин протягом II і III кварталів у асортименті, що передбачався планом, доведеним Сумською Райспоживспілкою до своїх сільських крамниць, які й були прийомними пунктами на селі. Керували роботою і відповідали за виконання плану завідуючий школою або вчитель.

Перед 1 вересня спеціальна комісія перевіряла готовність шкіл до нового навчального року. Більшість старост Сумського уїзду скаржилися на завідуючих школами, що ті не проявляють ініціативи у справі підготовки шкіл. У зв’язку з цим – попередження, «что такая безответственность повлечет за собой неприятные последствия».

Завідуючі відділами  освіти: В.О.Ніц; Верпаховський.

Відразу ж після звільнення села в колгоспі закипіла робота. Зібрали до купа реманент, тяглову силу. Жінки, діти, старі засіяли поля яриною, мріяли ,що буде на столі хліб… Працювали від зорі до зорі.

Відновила роботу школа. Якою вона тоді була, ми дізнаємося зі спогадів учителів-пенсіонерів Міщенко Галини Ананіївни, Лаврик Катерини Павлівни. Незважаючи на розпорядження німецького командування про використання шкільних приміщень лише під школу, будівля знаходилася в антисанітарному стані. Галина Ананіївна згадує, що парти були лише в одному класі на другому поверсі, решта – на подвір’ї в занедбаному стані. Ніде не було дверей, у підвалі розташовувалось овочесховище, а в правому крилі першого поверху німці утримували коней. Непривітно зустрів новопризначену вчительку директор школи Буцький. Імовірно, що він був завідуючим школою під час окупації. Бо, як згадує вчителька-пенсіонерка, після визволення села він пропрацював на посаді лише два тижні, а потім був арештований.02 Ященко Валентина 1а кл 18 11 48 Белоус Т И_0

Таке злиденне, але вже мирне життя

Першою справою, за яку взялися вчителі, це було приведення приміщення школи в належний стан. Лаврик Галина Тимофіївка (вчитель 1 класу), Міщенко Галина Ананіївна (учитель 2 класу), Коровай-Назаренко Анастасія Опанасівна (учитель 3 класу), Білоус Тетяна Іванівна (учитель 4 класу). Саме ці люди відроджували освіту в с. Червоному. Обійшли по селу людей, зробили перепис дітей, що підлягають навчанню, і в другій половині вересня почалися зайняття. Крім своїх прямих обов’язків, учителі виконували велику громадську роботу: проводили серед населення роз’яснювальні заходи про необхідність здачі продуктів харчування для потреб армії, скопували вручну колгоспні поля, збирали врожаї, проводили підписку на позику облігацій Державного займу.

 

 

 

03 Сергиенко 1946 2 кл Галиной Анаьевной

Міщенко Галина Ананіївна з учнями. Така ось учнівська форма

У 1946 році в Червоненську школу прибула Лаврик Катерина Павлівна. Вона згадує, що в той час класи були великі (42-45 учні). Заняття проходили в три зміни: перша – з 8 до 14 год. (молодші та 5-7 класи), друга – з 14 до 19 год. (старші класи), третя – з 19 до 23 год. – вечірня школа, у якій було по 40-50 учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

07 Группа учителей 1953 Ермоленко 11х7Випускники тих далеких часів добре пам’ятають цей колектив відданих своїй справі людей, що відігрівали й лікували обпалені війною душі й серця своїх вихованців

До 1953 року освіта була семирічна, з 1954 – восьмирічна. У 1957 році був перший випуск десятирічної школи. Коли освіта стала десятирічною, приміщення школи не могло вмістити всіх учнів. Під класи віддали ліве крило Будинку культури. У 1964 році в школу прийшло чотири молодих учителя, серед них Черняк Леонід Михайлович, нині доктор технічних наук СДУ, професор кафедри загальної та експериментальної фізики, заслужений науково-педагогічний працівник, керівник наукового бюро «Екологія». З його приходом школа ожила. Він проводив захоплюючі екскурсії, любив дітей і залучав їх до різноманітних цікавих справ. Юні слідопити під його керівництвом за кілька років знайшли загиблих у боях за Чевоне село бійців Червоної Армії, вони поховані під окремою плитою біля пам’ятника загиблим воїнам.
Добрим словом згадують учителі-пенсіонери голову колгоспу Черв’якова Пилипа Петровича за небайдужість та гарне ставлення до школи.
Діти вміли й любили працювати, ходили в колгосп: доглядали за садом, білили та обкопували дерева, збирали урожай.

До цього часу пам’ятають у селі всіх директорів школи:

–   Жидков Микола Сергійович

–   Коломієць Яків Прокопович

–   Єрмоленко Іван Микитович

–   Литвиненко (працював менше року)

–   Клименко Олександр Пилипович

–   Кругляк Галина Миколаївна

–   Кириченко Іван Михайлович

–   Іщенко Тамара Дмитрівна.

У 1962 році колгосп «Ленінець-ударник» було перейменовано в «Зоря комунізму», а пізніше – у радгосп «Сумський».

Село відроджувалося, розбудовувалося, славилося своїми здобутками.

До 1983 року в селі Червоному діяла восьмирічна школа, розташована в кількох пристосованих приміщеннях, центральним з яких був будинок панів Зборомирських.

На той час радгосп „Сумський”, центральна садиба якого була розташована на території села, за результатами виробничої діяльності й рівнем заробітної плати працівників упевнено очолював господарства району. Почалося будівництво багатоквартирних будинків для нових працівників. Населення швидко зростало, тому керівником господарства Ревенком І.С. та завідуючою райвно Смоляніновою Г.Д. було ініційовано будівництво середньої школи сучасного зразка.
У 1983 – 1984 навчальному році нова школа, очолювана директором Кириченком Іваном Михайловичем, прийняла 56 першокласників. Кабінетна система навчання забезпечувалася новим обладнанням, яке в той час надавалося кожній школі-новобудові, з Прибалтики завезли спеціальні меблі. Іван Михайлович доклав великих зусиль аби школа протягом багатьох років не потребувала заміни меблів, поповнення матеріальної бази кабінетів. Із запропонованих меблів вибиралися найкращі і хоча поїздки в республіки Прибалтики займали немало часу й потребували значних зусиль було вибрано саме їх. Незмінним помічником у обладнанні школи був для директора легендарний завгосп школи Федір Федорович Нечипоренко.

3

Федір Федорович Нечипоренко працював завгоспом і заступником директора школи з господарчої частини протягом пів-століття. В школі важко знайти місцинку не випещену його умілими й дбайливими руками. Крім функцій завідувача господарством Федір Федорович був іще й учителем трудового навчання та навчав школярів керувати трактором.

В кабінетах школи з’явилися уся література й обладнання, доступні на той час. Держава не шкодувала грошей для повноцінної освіти своїх дітей. Саме грамотні, відповідальні спеціалісти мали розбудовувати її, утримуючи на переших місцях у світі.

TDСвій перший випуск Червоненська середня школа відзначила в 1985 році, коли директором була вже Іщенко Тамара Дмитрівна. За час її роботи школа пройшла етап становлення. Молодий директор сформував дружній і потужний колектив учителів-однодумців, спрямований на високий рівень навчання і виховання учнів. У той час до школи прийшло немало молодих спеціалістів, які включилися в перетворення звичайного освітнього закладу в школу передових ідей  під керівництвом Іщенко Т.Д., для якої у роботі школи не було дрібниць. Нестримне бажання реалізувати великий потенціал колективу, її невичерпна енергія  дозволили директору створити неймовірно працездатний сплав із досвіду старшого покоління педагогів та ентузіазму молоді.  Заклад став не просто освітнім осередком, а одним із культурних центрів села. Школа першою в районі одержала ліцензію на відкриття класів із поглибленим вивченням математики (Іщенко Т.Д.) та української мови і літератури (Єременко О.Р.). Все частіше учні школи згадувалися серед переможців та призерів олімпіад ІІ і ІІІ етапу. На обласний п’єдестал від Сумського району протоптали стежку вихованці Іщенко Т.Д (математика), Іщенка С.І. (фізика), Дудченко Г.В. (англійська мова), щороку із цих предметів посідав призові місця учень школи Іщенко Іван. Коли в районі запровадили конкурс художньої самодіяльності серед учнів шкіл, Червоненській середній школі просто не було рівних. Під керівництвом Савченко Лідії Миколаївни солісти, ансамблі й хори школи заворожували слухачів, примушували підіймати власну планку у підготовці молодих артистів. Солістку Дідусенко Ольгу згадують і сьогодні у різних школах району, а вона вже давно працює в Миколаївській філармонії, їздить із гастролями по Україні, є ведучою солісткою архіпастирського хору митрополита Миколаївського та Чугуївського. Довелося попрацювати й у Одеській консерваторії (нині – Одеська національна музична академія‎).

12

Уроки та заходи проводилися на найвищому рівні і приваблювали велику кількість глядачів
Чотири рази команда юних дипломатів школи, очолювана директором Іщенко Т.Д. представляла сільські школи Сумщини на Всеукраїнському форумі “Модель ООН – Україна” (Міські школи представляла Сумська спеціалізована школа №8). Було закладено основи туристичної діяльності закладу. Перші походи до гірського Криму, Карпат, на Брянщину, по місцях героїчної слави Сумщини було здійснено під керівництвом учителя географії Єременка С.В.

Червоненська ЗОШ твердо посіла заслужене місце серед лідерів освіти в Сумському районі.

Нині в школі працює 23 учителі, серед яких 13 – її випускники, 16 учителів вищої категорії. Очолює колектив Іщенко Сергій Іванович.

Школа постійно виборює призові місця в ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з базових дисциплін, конкурсах художньої самодіяльності, дитячої творчості, туристсько-краєзнавчій роботі.

 

Додаткова інформація про колектив

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − two =