Поради Учням

Технологія вдалого виступу

Якщо ви думаєте, що програєте, то програєте.

Якщо ви думаєте, що не зможете, то не зможете.

Якщо ви хочете, але боїтеся, то не досягнете мети.

Якщо ви чекаєте на невдачу, вона прийде до вас.

Успіх завжди з тим, хто його прагне.

Справжній двобій відбувається у вашому розумі.

Якщо ви думаєте про перемогу, то переможете.

Повірте в себе, щоб виграти. 

Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

Під час підготовки та складання будь-якого шкільного іспиту, вступного до ВНЗ чи, приміром, захисту наукової роботи учню потрібні знання з певного предмета. Саме вони є запорукою ви­сокої оцінки. Однак важливе значення має і психологічна готов­ність, тобто вміння грамотно структурувати відповідь, доступно і яскраво її подавати, володіти собою в екстремальних ситуаціях, гідно виходити зі складного становища. Дехто має такі навички, але все ж таки більшість учнів відчувають непереборний страх перед екзаменатором, іспитом, самою обстановкою, у якій він відбувається. Тому доречно донести до учнів інформацію про те, як вийти з такоґо становища з найменшими втратами, відпра­цювати з ними основні моменти підготовки та проходження цих відповідальних, але неминучих етапів життя.

Багато учнів бажають мати кращу психологічну підготовку до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, знання вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння володіти собою, керувати своїми почуттями вситуації стресу, не розгу­битися у важку хвилину не завадить нікому. А чи можна зазда­легідь підготуватися до іспиту, запасаючись не лише багажем знань, а й психологічною готовністю?

У відповідальних ситуаціях, як стверджують психологи, здорове хвилювання потрібне, бо воно збуджує додаткові ре­зерви організму. Починають продукуватися нейрогормони, що активізують механізми саморегуляції, людина відчуває приплив енергії. Однак за надмірної тривожності, схильності до паніки відбуваються протилежні реакції, у мозку починається захисне гальмування. Ось тоді й трапляються казуси: вчив, вчив, а на екзамені все забув. Саме тому всім, а особливо несміливим, слід завчасно навчитися переборювати свій страх. Щоб почуватися впевненіше, психологи розробили поради та рекомендації з під­готовки і складання іспиту.

Техніка публічного виступу

Психологічні закономірності засвоєння інформації

Учня завжди лякає надто великий обсяг матеріалу для ви­вчення. Інстинктивно він віддаляє «день розплати», і перед самим іспитом перед ним постам величезний масив незасвоєної інформації, який за день і справді важко опрацювати.

Практика засвідчила, що спочатку слід переглянути весь матеріал і поділити його таким чином: якщо треба вивчити 120 питань за чотири дні, то в перші два опрацьовують 70 % усього обсягу, на третій — решту, на четвертий день повторюють засвоєне. При цьому складні теми треба чергувати з простіши­ми — не обов’язково вчити всі питання підряд. Найбільше учнів зазвичай непокоїть матеріал попередніх класів, тому їм слід переглядати старі підручники, щоб освіжити в пам’яті давно пройдений матеріал повною мірою.Є певні психологічні особливості засвоєння інформації, які мають ураховувати діти та їхні батьки.

  1. «Фактор межі» — найкраще запам’ятовується інфор­мація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай не затримується в голові, тому особливу увагу слід приділяти саме їй.
  2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Після «завантаження» 20—ЗО % інформації, якщо її не повторювати, втрачається за перші 10 год. Щоб цього не трапилося, бажано прочитати текст, повторити його двічі, че­рез 20 хв — втретє, через 8—10 год — учетверте, через добу — ще раз. Тільки після цього можна бути впевненим, що інформація надовго «оселилася» в голові дитини.
  3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, учень відчуває, що колись він усе це вже чув, бачив, отже, витрачати час на це завдання не варто і треба переходити до наступного. Насправді ж він несвідомо сам себе обманює, і якщо не вивчити уважно те, що здавалося таким знайомим, іспит закінчиться сумно. Тож не обманюйте самі себе.
  4. Враховувати треба ще й особливість типу сприйняття. Яким чином дитина може все найкраще запам’ятати? Що їй ближче — текст, малюнок, логічна схема, мовленнєве відтворення? Знаючи свої сильні сторони, легше відповідно занотувати головне.
  5. Особистий чинник. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуд- нішому матеріалі, проведіть якусь паралель з особистим життям, власним досвідом. Адже цікаве запам’ятовується набагато лег­ше.

Пам’ятай, що ми засвоюємо:

  • 10 % того, що читаємо;
  • 20 % того, що чуємо;
  • 30 % того, що бачимо;
  • 50 % того, що бачимо і чуємо;
  • 70 % того, що говоримо;
  • 90 % того, що говоримо і робимо.

Додаткові сприятливі чинники Допомога друга. Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільного вивчення питань білетів. Вважається, що в кращому разі вони просто роз­мовлятимуть не по суті. Насправді ж підготовка до іспиту вдвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам’ятайте, що вчити вдвох справді не можна, а ось повторювати, «репетирувати» навіть бажано. Це доцільно робити напередодні екзамену. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно треба чітко, детально, з емо­ційним забарвленням. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити. Можна проводити репетиції перед дзеркалом і наодинці. Ставте собі запитання, вголос відповідайте, слухайте свою мову.

Шпаргалка. Іноді шпаргалка і справді потрібна. Щоправда, це не означає, що терміново слід робити додаткові кишені на підкладці піджака чи пришивати їх до спідниці. Використання\ шпаргалок на екзамені часто закінчується ганебним викриттям. Вони потрібні лише тим, хто краще запам’ятовує матеріал під час конспектування. Викладений стисло (у вигляді тез), він кра­ще тримається у голові. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а ось брати із собою не слід.

Настрій. Корисно навчитися вгамовувати свої почуття, щоб хоча б зовні почуватися спокійно. Щоб подолати страх, роз­повідайте самі собі вивчений матеріал, ніби ви відповідаєте перед екзаменатором. Спробуйте уявити складну ситуацію на іспиті й знайти з неї вихід. Ставте самі собі складні запитання і намагайтеся відповісти на них — переживіть свій страх ще до екзамену. Згадайте випадки свого успіху, переживіть їх ще раз, застосовуйте аутогенне тренування. Складіть для себе формули, налаштуйтеся на те, що «в мене все вийде», й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладання у важкі момен­ти. Складіть план своєї відповіді, напишіть вступ для кожного випадку — це теж заспокоює.

Допомога батьків. Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не у справі», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без цього напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину — запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Робота над собою. Уявіть, що ви на іспиті, що перед вами строгий екзаменатор, і спровокуйте в собі відповідні емоції. У цей момент повільно і глибоко дихайте. Прорепетируйте відповідь на один із екзаменаційних білетів. Такі вправи треба виконувати щодня. Зняти нервове напруження допомагає дихальна гімнас­тика: повільно вдихайте повітря, почергово напружуючи м’язи рук, ніг, а потім повільно розслабляйте.

Аутотренінги. За кілька днів до екзамену проводьте прості тренінги, які налаштовують на успішний результат, п’ятнадцять разів промовляйте, навіть не задумуючись над змістом, такі слова: «Я спокійний. Я впевнений у собі. Я знаю предмет. Я добре складу екзамен». Якщо засинаєте над підручником, помасажуйте 5 се­кунд точку між великим і вказівним пальцями руки, можна роз­тирати долонями вуха. Допомагає і масаж біологічно активних зон на зовнішньому боці литок на чотири пальці нижче від колін.

10 ефективних способів запам’ятати все

Правила самоорганізації під час засвоєння і повторення матеріалу

  1. Заздалегідь підготуй своє робоче місце так, щоб під час роботи тебе нічого не відволікало (візити товаришів, телефонні дзвінки, телевізор тощо).
  2. Сідаючи за роботу, намагайся викинути з голови те, про що думав перед цим. Надто сильні негативні чи позитивні емо­ції — погані союзники у зосередженні на матеріалі.
  3. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ти знаєш матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми). Тому, беручись за ви­вчення нової теми, спочатку переглянь попередній розділ, конс пект. Якщо цей матеріал з якоїсь причцни ти взагалі не вивчав, починай з усунення наявних прогалин.
  4. Якщо важко зосередитися на навчальному матеріалі, почни конспектувати. Цей процес унеможливлює часте й тривале від­волікання уваги. Такий самий ефект має читання вголос. Після того як тобі вдасться зосередитися на ньому, можна повернутися до читання про себе.
  5. Читаючи новий матеріал, намагайся глибоко осмислюва­ти його. Але при цьому пам’ятай, що надто сповільнений темп сприяє частому відволіканню.
  6. Намагайся чергувати читання з обмірковуванням і пере­казуванням, розв’язуванням задач, придумуванням власних прикладів. Це запобігає появі монотонності, за якої стійкість уваги знижується. Зміна навчальних предметів під час виконан­ня домашніх завдань також сприяє збереженню стійкої уваги.
  7. Контролюй, придушуй мимовільні переключення уваги на сторонні об’єкти, викликані дією як зовнішніх подразників (грюкіт дверей), так і внутрішніх стимулів (уявні асоціації). Усвідомивши, що відбулося мимовільне переключення уваги, намагайся вольовим зусиллям спрямувати її в потрібне русло.
  8. Якщо в процесі читання ти зненацька усвідомиш, що на деякий час «відключився», повернися до того місця, на якому це сталося. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання здаватиметься незнайомим. Обов’язкові повернення не лише забезпечать засвоєння навчального матеріа­лу, а й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.
  9. Не забувайте про гігієну розумової праці, нормальне ос­вітлення і температуру, регулярні перерви, під час яких корисно виконати кілька гімнастичних вправ. Психологи радять підвес­тися, поглянути у вікно, переводячи погляд з ближніх об’єктів на дальні. Якщо ви займаєтеся влітку, дуже корисно зупиняти очі на зелених об’єктах — це врівноважує нервову систему і сприяє відпочинку.

Загальні рекомендації виходу з конфліктної ситуації

Конфлікт – це стосунки, які викликають напружену ситуацію між двома або більше особами з приводу наявності протилежних мотивів, потреб, інтересів, ідеалів, поглядів, цілей.

Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вважається конфліктна ситуація – тобто, ситуація, у якій одна із складових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків між конфліктуючими сторонами.

Конфліктна ситуація передбачає існування кількох обов’язкових елементів:

  • учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують не схожі чи прямо протилежні цілі);
  • об’єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);
  • рушійну силу – інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Загальні правила поведінки, дотримання яких дає змогу знизити ризик виникнення і розвитку дисфункціональних конфліктів:

  • намагайтесь адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації;
  • поглянте на ситуацію очима іншої людини;
  • уникайте виносити роздуми з приводу дій і висловлювань інших людей;
  • контролюйте свої емоції;
  • залучайте іншу людину до процесу обговорення суперечливих питань, навіть якщо ви можете взяти ініціативу на себе;
  • враховуйте можливість перекручування інформації при її передаванні.

ПАМ’ЯТАЙТЕ ДВА ПРАВИЛА:

а) не треба хвилюватись через дрібниці;

б) все у цьому житті дрібниці.

Блокування конфліктогенів

Зниження вмісту конфліктогенів у спілкуванні призводить до попередження конфліктів. Напрями блокування конфліктогенів відповідають їх різновидам:

  • Блокування зверхності відбувається як переконання людини у тому, що образно висловив давньокитайський філософ: “Річки і ручаї віддають свою воду морям тому, що ті нижче від них. Так і людина, бажаючи возвеличитись, повинна триматись нижче від інших”
  • Стримування агресії досягається використанням наступних способів:
    • пасивний – висловити комусь негативні емоції, пожалітися, викликати співчуття, виплакатись;
    • активний – за допомогою рухливої активності спорту, фізичних вправ, особистих захоплень улюбленою справою.
  • Подолання егоїзму повинно враховувати таку його ознаку, висловлену Арістотелем: “Егоїзм полягає не в любові самого до себе, а в більшій, ніж слід мірі цієї любові”.

Міжособові способи управління конфліктами. Відомі п’ять основних способів (стилів) управління конфліктами.

 

1. Ухилення. Людина, що дотримується цієї стратегії, прагне піти від конфлікту. Ця стратегіЯ може бути доречна, якщо предмет розбіжностей не представляє для людини великої цінності, якщо ситуація може вирішитися сама собою (це буває рідко, але все ж буває), якщо зараз немає умов для ефективного вирішення конфлікту, то через деякий час вони з’являться. Однак стратегія відходу може зводитися і до прагнення піти від відповідальності за реалізацію поставленої мети.

2. Згладжування. Цей стиль характеризується тим, що учасник конфлікту не виявляє ні активності, ні зацікавленості в досягненні позитивних результатів в здійсненні управлінської мети. Така стратегія направлена, головним чином, на уникнення конфліктних відносин між людьми: людина, яка дотримується цієї стратегії, прагне піти і від ситуації, і від відповідальності. Даний стиль засновується на тезах: “Не варто розгойдувати човен”; “Давайте жити дружно”. “Згладжувач” старається не випустити назовні ознаки конфлікту, конфронтації, закликаючи до солідарності. При цьому часто забувається проблема, що лежить в основі конфлікту. У результаті може тимчасово наступити спокій. Негативні емоції не виявляються, вони нагромаджуються. Рано або пізно залишена без уваги проблема і емоції, що нагромадилися приведуть до вибуху, наслідки якого виявляться дисфунціональними.

3. Примушення. Той, хто дотримується цієї стратегії, намагається примусити прийняти свою точку зору у будь-якому разі, його не цікавить думка інших. Даний стиль пов’язаний з агресивною поведінкою; для впливу на інших людей тут використовується влада, заснована на примушенні, і традиційна влада. Особа прагне завоювати командну роль відносно ділового партнера, провести свою позицію з спірного питання, незважаючи на заперечення його партнерів, і виявляє при цьому максимум активності, напористості, ігноруючи інтереси інших. Цей стиль досить рідко стає ефективним.

4. Компроміс. Особа прагне досягнути нормалізації відносин у думках з партнерами, намагається рахуватися з інтересами своїх партнерів і привернути їх на свою сторону. Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише до певної міри. Здібність до компромісу в управлінських ситуаціях високо ціниться, оскільки зменшує недоброзичливість і дозволяє відносно швидко вирішити конфлікт. Але через деякий час можуть з’явитися і дисфункціональні наслідки компромісного рішення, наприклад незадоволення “половинчастими” рішеннями. Крім того, конфлікт в декілька зміненій формі може виникнути знову, оскільки залишилася невирішеною його проблема, що породила саме конфлікт.

5. Співпраця. Ця стратегія характеризується тим, що особа прагне досягнути нормалізації відносин у думках з партнерами, намагається рахуватися з інтересами своїх партнерів і привернути їх на свою сторону. Даний стиль засновується на переконанні учасників конфлікту в тому, що розходження у поглядах це неминучий результат того, що у розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. При такій стратегії учасники визнають право один одного на власну думку і готові його зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Той, хто спирається на співпрацю, не старається досягнути своєї мети за рахунок інших, а шукає розв’язання проблеми.

Керівник, або особа, яка хоче стати ним в майбутньому повинна вміти застосовувати різні міжособові методи управління конфліктами адекватно самої ситуації, однак стиль співпраці, направлений на розв’язання проблеми, повинен бути основним, оскільки саме він робить конфлікт функціональним.

5 принципів, що допомогають уникнути конфлікту у спілкуванні:

  • Не виражайте сумнів щодо розумових здібностей співрозмовника.
  • Підтримуйте в людині віру в себе.
  • Розмовляючи з людиною не починайте з питань, які викликають протиріччя.
  • Прагнучи переконати, потрібно спочатку дати висловитися.
  • Критикуйте позитивно: критика має бути засобом, а не метою.

Критикуйте грамотно:

  • Критику висловлює людина, яка користується повагою і довірою.
  • Критикується справа, діяльність, а не людина.
  • Критика застосовується в особливих випадках, а не повсякденно і звично.
  • Критикуйте на одинці дружнім тоном.

20 правил розв’язання конфліктних ситуацій:

  1. Не починайте свою розмову з вислову «Я довго вже хотів сказати» (використовуйте так зване «Я-висловлювання» – висловлювання про себе і від себе).
  2. Уникайте слів «завжди», «ніколи».
  3. Якщо цю людину ви ніколи не хвалили, не очікуйте, що на вашу критику вона відреагує позитивно.
  4. Критикуйте лише те, що можна змінити.
  5. Не порівнюйте поведінку однієї людини з поведінкою іншої – це принижує.
  6. Не знищуйте індивідуальність.
  7. Не приписуйте співрозмовнику того, що він не казав. Краще не перебільшуйте – можуть звинуватити в брехні. 
  8. Не зосереджуйтеся на особистості суперника. Активізуйте увагу на проблемі і варіантах їх вирішення.
  9. Не кажіть лише про свої проблеми;Дайте змогу висловитися партнеру і уважно вислухайте його.
  10. Не робіть висновки за партнера.
  11. Перше зауваження робіть наодинці.
  12. Давайте людині паузу, яка може допомогти зняти емоційне навантаження.
  13. Прагніть зрозуміти співрозмовника.
  14. Свою помилку визнавайте швидко і рішуче, випереджаючи критику.
  15. Визначте динаміку взаємин і усвідомте мету і мотив поведінки співрозмовника.
  16. Зміцнюйте позитивну атмосферу в спілкуванні.
  17. Перетворюйте свої проблеми на нові можливості і перспективи.
  18. Відчувайте, коли потрібно відступити.
  19. Безвихідних ситуацій не буває.
  20. Дійте, не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати і запобігати наслідкам.

ЯКЩО ВИ ЗАПАЛЬНА ТА ДРАТІВЛИВА ЛЮДИНА:

  • Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами.
  • Вмійте абстрагуватися від турбот.
  • Не впадайте у гнів, робіть паузи.
  • Не будьте примхливим, поступайтеся.
  • Не ставте високих вимог. Той, хто занадто багато очікує від інших, відчуває невдоволення від тог, що вони не відповідають його вимогам.

Пам’ятайте про наступні позитивні функції конфліктів:

  • конфлікт — це джерело розвитку: він стимулює зміни в суспільстві;
  • конфлікт — це можливість розрядки напруження, “оздоровлення” стосунків;
  • конфлікт — можливість зближення;
  • конфлікти — сигнал до змін: вони сигналізують про об’єктивні суперечності життєвих стосунків і дають змогу вирішити їх.

Comments are closed.