Поради батькам

Як необхідно хвалити дитину
Поради батькам першокласників

Поради батькам першокласників

 

 Наше завдання не в тIMG_6003ому, щоб зробити себе

необхідними нашим дітям,  а навпаки, у тому,

щоб допомогти їм навчитися, по можливості

скоріше обходитися без нас.

К. О. Конраді

 

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками

Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов’язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім’єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих, батьків, однокласників.

Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров’я школяра.

Це пов’язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким піддається школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути виконати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (невизначеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до певних наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

—своєчасність переходу від гри до навчання;

—відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілкування з однолітками;

—правильне виховання в сім’ї;

—усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного значення навчання в школі;

—у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

—у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчання, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам’ятати наступні правила:

  1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1—1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дитина працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час віі конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитиви мотивація.

2.Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри мувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завданщ «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).

3.Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.

4.При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійні виявити і виправити свою помилку.

 

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуті «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

—У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється У ньому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

—Якщо у сім’ї по відношенні до когось із членів сім’ї використову ється агресивнс-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покарацою і ображеною.

—Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утриматися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.

—У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.

Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з мстою допомоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повніші:

—встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, турботою та любов’ю;

—вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успішність своїх дій;

—спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;

—контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьківської уваги);

–   підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми; — уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілкування.

Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює режимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зниження  працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

Запропонований нижче тест дозволить визначити, наскільки ви готові надати своїй дитині дієву допомогу в період початкового навчання.

 

Дорогі батьки! Ви – перші й найважливіші вчителі вашої дитини. Перша школа вашої дитини – це домівка, Яка найбільше впливає на те, що дитина вважатиме основним у житті, на формування системи її цінностей. Цікаво, що люди, які багато чого досягли у житті, визнають значущість того, що дають дитині батьки. «Час чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. У цей період зароджується емоційне ставлення до життя і до людей, наявність чи відсутність стимулів до інтелектуального розвитку, що визначає всю подальшу поведінку дитини, її світосприйняття.

Протягом дошкільних років потрібно виявити і розвинути багатий потенціал, закладений від народження. Дуже важлива у цей час поведінка батьків. Протягом періоду становлення, поки дитина визначає для себе характерні способи спілкування, в неї виробляється стійкий особистісний стиль та з’являється уявлення про саму себе. Батькам обирати: чи забезпечити дитині якнайсприятливіші (наскільки дозволяє ваш образ і рівень життя) умови, чи пускати розвиток дитини на самоплин. Якщо ви обираєте другий варіант, то назавжди втрачаєте можливість орієнтувати дитину на максимальне розкриття її внутрішнього потенціалу.

Ось декілька рекомендацій із підготовки до шкільного навчання:

  • ви є мовним та мовленнєвим зразком для дитини, оскільки вона вчиться говорити, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи і торкаючись руками;
  • ваша дитина обов’язково говоритиме так, як говорять її рідні та сусіди;
  • дитина успішніше засвоює мову, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею;
  • мова та мовлення набагато краще розвиваються в середовищі спокою, безпеки та любові, бо в таких умовах виникає більше нагод для бесід.

За голосом можна зрозуміти, як батьки ставляться до дитини і життя загалом. Батько й мати можуть запитати себе: «Коли я звертаюсь до дитини, як звучить мій голос: енергійно, життєрадісно, зацікавлено? Чи виникає враження, що я хочу спілкуватися зі своїм малюком?» Якщо вам складно відповісти на це запитання, спробуйте, розмовляючи з дитиною, на 10 – 15 хвилин увімкнути магнітофон. Прослухайте запис і зробіть висновки.

Батькам належить виняткова роль у навчанні малюка активно думати й говорити. Дитина має бачити, чути, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різні елементи навколишнього світу. Це дозволить більше дізнатися про свій дім та його околиці.

Не обов’язково постійно сидіти поруч із малям, достатньо «бути напохваті», адже важлива не кількість часу, яку батьки приділяють своєму нащадку, а як вони цей час провели.

Якщо ви не вірите, що дитина спостерігає та вивчає вашу мову, прислухайтеся, як ваш 2 – 5-річний малюк грає в «доньки – матері».

Оскільки батькам так чи інакше доводиться бути вчителями своєї дитини, то можна інтенсифікувати навчання. Воно стане ефективнішим, якщо в повсякденному спілкуванні ви враховуватимете принципи навчання мовлення. Крім того, таким чином ви зможете завоювати довіру не тільки в питаннях виховання, а й навчання. Учити – не означає сідати за стіл і поводитись, як на уроці. Треба показувати дитині й робити разом із нею те, чим займаєтесь у повсякденному житті:

  • починати слід у перші ж дні життя – коли ви берете малюка на руки і розмовляєте з ним, то даєте йому відчуття тепла і безпеки;
  • виявляєте готовність слухати, намагаєтеся заохочувати навіть найперші слабкі спроби малюка заговорити; якщо роль слухача для вас обтяжлива, якщо ви втомилися або поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільному віці, суттєво полегшить ваше завдання в майбутньому;
  • приділяйте малюку більше часу; в ранньому дитинстві вплив сім’ї на мовленнєвий і когнітивний розвиток, залучення дитини до життя суспільства – вирішальний; саме в дошкільний період закладається основа впевненості в собі та успішного спілкування за межами домівки; від ступеня вашого мовного розвитку залежатиме подальше просування дитини у школі, компанії однолітків, на роботі;
  • приєднуйтеся до дитини, коли вона дивиться телевізор; намагайтеся зрозуміти, що цікавить її, обговоріть із нею побачене; ви можете запитати: «Як ти вважаєш, що трапилося?» або «Що відбувається з героями фільму зараз?»;
  • у кожної дитини – свій темперамент, потреби, інтереси, симпатії; поважайте її неповторність;
  • ставте для себе та для дитини реальні цілі, ведіть і скеровуйте – але не підштовхуйте;
  • намагайтеся, щоб дитина не відчувала браку любові різноманітності вражень, але не мучтеся, якщо не можете виконати всіх бажань; батькам теж необхідно «жити».

Батькам і вчителям варто взаємодіяти для успішного розвитку дитини. Батьки можуть спілкуватися з малюком як з особистістю, а школа – ні. У школі дитина у принципі не може отримати стільки уваги, як удома. Отже, батьки не мусять вчити дитину читати, рахувати, писати, їм треба лише розвинути любов до навчання.

Хочу навести приклади розвивальних вправ, які допоможуть покращити пам’ять, увагу, мислення, уяву, фантазію, дрібну моторику – процеси, такі необхідні для навчання у школі.

Вправа 1

Розвиток уявлення про форму предметів. На картках зображені малюнки геометричних фігур.

  • Скільки трикутників зображено на картках?
  • Скільки кіл зображено на картках?
  • Скільки квадратів зображено на картках?

Вправа 2

Цю гру можна проводити з дитиною на екскурсії, в туристичному поході, навіть у звичайному приміщенні. За 10 хвилин треба оглянути всі предмети і згрупувати їх за такими ознаками: червоні, зелені, круглі, прямокутні, дерев’яні, металеві, кам’яні, такі, що починаються на літеру К, такі, що починаються на літеру А. Вправа розвиває увагу.

Вправа 3

У цю гру можна погратися з дитиною вдома. Будь-хто з батьків заздалегідь готує декілька дрібних предметів: олівець, ґудзик, монетки тощо. Попросіть дитину уважно роздивитися все в кімнаті, а потім вийти. Покладіть дрібний предмет на видноті. Дитина, зробивши одне коло по кімнаті, має назвати предмет, що з’явився. Вправа розвиває увагу, спостережливість.

Вправа 4

Дорослий удома для проведення цієї гри заздалегідь готує будь-який текст – це може бути казка, коротка розповідь. Дитина має 1 хвилину на те, щоб прочитати і розповісти її напам’ять. Якщо це складно, і малюк не може впоратися із завданням, дайте йому можливість прочитати ще раз. Вправа розвиває зорову пам’ять.

Вправа 5

«Геометричне лото» – гра, як закріплює знання про форму, колір та розмір предметів. Треба приготувати картки із хаотичним зображенням будь-яких геометричних фігур. Запропонуйте дитині об’єднати фігури за формою, розміром і кольором.

Вправа 6

         «Порівняй предмети». Ця вправа допоможе дитині знаходити однакове та різне в парах предметів, розвиває операції мислення. Приклад пар предметів: муха і птах; стіл  і стілець; книжка і зошит; вода і молоко; сокира і молоток; місто і село; піаніно і скрипка.

Вправа 7

Розвиток зорової уяви. Запропонуйте дитині малюнок із незакінченими зображеннями і попросіть домалювати будь-що, використовуючи ці зображення. Коли дитина закінчить, то нехай розповість про те, що намалювала.

Вправа 8

Розвиток дрібної моторики пальців рук. Руку покладіть на стіл долонею донизу і по черзі згинайте пальці: середній, вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.

Дайте дитині дві невеликі кульки або два горіхи, і нехай вона покатає їх між долонями (пальці при цьому прямі) в одну та іншу сторону.

Наприкінці хочу сказати, що заняття з дітьми вдома дають хороший результат і допомагають дітям подолати багато проблем. Якщо ж батькам не вдається досягти позитивного результату, їм обов’язково варто ще до вступу дитини до школи звернутися по консультацію до фахівців.

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

  • Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
  • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
  • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
  • Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
  • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
  • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
  • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
  • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
  • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  • Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, – обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

 

Кілька коротких правил

  1. Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
  2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.
  3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
  4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
  5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
  6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком .
  7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
  8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
  9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.
  10. Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
  11. Визнайте право дитини на помилку .
  12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
  13. Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
  14. І взагалі , хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте,як її виховувати .

 

Як підготувати дитину до школи

Що робити, коли дитина лівша?

Як необхідно хвалити дитину

Шкідливо,  якщо хвалять дитину за те, що вдається їй легко, за те, що є в неї від природи. Заохочення не за труд, не за зусилля, а лише за наявність схильності не дає нічого, що дійсно було б необхідно дитині для її розвитку. Повторення заохочення без необхідності діє як наркотик: дитина звикає до неї і чекає на неї. Вона сповнюється почуттям переваги перед іншими, а якщо не заохочений до праці, що реалізує її здібності, то може не відбутися як особистість: егоцентризм повністю замкне її на собі, вона вся піде в очікування захоплення і похвал. Їх призупинення викличе той хронічний дискомфорт, через що зароджується заздрість, дріб’язкова образливість, ревність до чужого успіху, підозрілість та інші тяжкі атрибути егоцентризму.

Удвічі шкідливо хвалити того, кому щось дається легко, ставлячи його у приклад тим, кому це ж дається важко, наперекір зусиллям. Сварячи одного і заохочуючи іншого, нав’язуючи його як приклад першому, їх протиставлять один одному. Несправедлива оцінка зусилля, точніше замовчування, ігнорування його, тяжко травмує психіку дитини. Це знижує спонукання до дії. А протиставлення не може викликати бажання брати приклад з того, кого несправедливо хвалять. Протиставлення культивує нездорове суперництво, яке стимулює зовсім не старанність, а егоцентричні тенденції. Протиставленням можна викликати негативізм, відмову від всіх видів діяльності, які не гарантують успіху.

Шкідливо, коли заохочують надто часто, без необхідності і нещиро. Цей і знецінює похвалу, і привчає до дешевого успіху та сприяє бездумному ставленню до того, що походить від старших.

Заохочувати треба тільки щиро, серйозно та переконливо у дозах, що відповідають меті.

Для чого необхідна похвала дитині? Щоби надати їй впевненості у собі, якщо її бракує, надати сил, відновити втрачену емоційну злагоду. Дитині необхідний великий запас оптимізму на все наступне життя. Призначення похвали  – поповнити цей запас чи компенсувати його втрату. Думку про цінність природного дару необхідно вселяти  з думкою про відповідальність за цей дар, про серйозне ставлення до нього.

Comments are closed